Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2015 року Справа № 910/22121/13

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Попікової О.В.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.02.2015р. (головуючий суддя Сітайло Л.Г., судді Баранець О.М., Пашкіна С.А.)та на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 24.12.2014 р. (суддя Підченко Ю.О.)за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. за нововиявленими обставинами у справі№ 910/22121/13 Господарського суду міста Києваза позовомТовариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім"Альтаір"доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль",третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс",провизнання недійсною додаткової угоди № 2 від 12.05.2009 р. до договору поруки,

за участю представників:позивачаСидорова І.М.,відповідачаПетрук .Ю., Федорова Т.В.,третьої особиБулій Т.В.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 р. у справі №910/22121/13, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р., відмовлено в задоволені заяви Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у даній справі залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного суду скасувати і направити справу до місцевого господарського суду на новий розгляд заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Вимоги касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій в порушення вимог ст. 112 ГПК України було неправильно надано оцінку наявності нововиявленої обставини, не враховано її істотності для розгляду справи та спростування фактів, покладених в основу рішення. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди не дали належної оцінки наявності згоди поручителя за зобов'язаннями на укладення додаткової угоди до генеральної кредитної угоди, укладеної між сторонами у справі, а факт надання такої згоди суттєво вплинув би на рішення, що переглядається.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. у справі № 910/22121/13, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.04.2014р., позов задоволено повністю: визнано недійсною додаткову угоду № 2 від 12.05.2009 р. до договору поруки № 010/08/2400п від 06.10.2004 р., укладену між Публічним акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір". Зазначені судові рішення залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 23.06.2014 р. у даній справі.

Як встановлено судами, 05.10.2004 р. між Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" (далі - відповідач, банк, ПАТ "Райффайзен Банк Аваль") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лоджистік Сервіс" (далі - третя особа, позичальник) укладено генеральну кредитну угоду № 010/08/2400 (далі - Кредитна угода).

Також 06.10.2004 р. між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" (далі - позивач, поручитель) було укладено договір поруки № 010/08/2400п зі змінами та доповненнями, внесеними додатковою угодою № 1 від 11.10.2004 р. (далі - Договір поруки).

Додатковою угодою № 3 від 23.11.2004 р. до Кредитної угоди, укладеною між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Лоджистік Сервіс", збільшено ліміт кредитування до 7.210.000,00 євро за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту терміном до 04.10.2009р., тобто збільшився обсяг відповідальності поручителя.

Судами встановлено, що згоди на зміну розміру кредитного зобов'язання у Договорі поруки ТОВ "Торговий дім "Альтаір" як поручитель не надавало, додаткових угод до Договору поруки щодо збільшення обсягу відповідальності поручителя перед банком між сторонами не укладалось, а тому договір поруки № 010/08/2400п від 06.10.2004 р. є припиненим з 23.11.2004 р. (тобто, з моменту укладення додаткової угоди № 3 до Кредитної угоди), виходячи з положень ч. 1 ст. 559 ЦК України, оскільки при укладанні додаткової угоди № 3 до Кредитної угоди було збільшено обсяг відповідальності поручителя без його згоди.

Стосовно укладеної 12.05.2009 р. між позивачем та відповідачем додаткової угоди №2 до договору поруки № 010/08/2400п від 06.102004 р. судами відзначено, що спірна додаткова угода не відповідає актам цивільного законодавства, оскільки неможливо змінити договір, який втратив чинність.

Крім того судами встановлено, що Додаткова угода № 2 не містить істотних умов, які вимагаються законом для договору поруки, а отже вона не може бути направлена на реальне настання правових наслідків. В той же час додаткова угода № 2 не може бути спрямована на реальне настання наслідків, а саме наслідків щодо зміни умов договору поруки № 010/08/2400п від 06.10.2004 р., який припинений 23.11.2004 р.

У заяві про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 20.01.2014 р. та касаційній скарзі як на підставу для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами скаржник посилається на лист №23/11/04-002 від 23.11.2004 р., яким, на його думку, підтверджується згода позивача на укладання додаткової угоди № 3 від 23.11.2004 р. до Генеральної кредитної угоди №010/08/2400 від 05.10.2004 р.

Скаржник зазначає, що про існування нововиявлених обставин він дізнався 02.12.2014р. - після повернення слідчим відділом Печерського РУ ГУ МВС України в місті Києві до банку матеріалів справи Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір". Значена справа була вилучена в рамках проведення досудового розслідування в кримінальному провадженні №42014100060000109 за зверненням ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" щодо перевірки інформації про вчинення службовими особами та засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю "Лоджистік-Сервіс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Альтаір" та пов'язаними особами діянь з ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 192 ч.2 КК України.

Відповідно до ст. 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, в тому числі, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" від 26.12.2011 р. № 17 зазначено, що до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи; по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Статтею 112 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

Відповідно до п. 5 вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII ГПК господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни.

Прийняття та розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами не означає обов'язкового скасування чи зміни рішення, що переглядається. Результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається (п. 8.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №17).

Суди попередніх інстанцій на підставі матеріалів справи встановили, що обставини, на які посилається заявник, мали бути йому відомі ще під час розгляду справи по суті, в т. ч. з урахуванням того, що лист №23/11/04-002 від 23.11.2004 р. знаходився в банку, у справі ТОВ "Торговий дім "Альтаір", до його вилучення слідчим відділом, а тому банк був обізнаний про наявність такого.

За таких обставин, суди дійшли правомірного висновку про те, що заявник повинен був доводити обставини, на які посилається в заяві про перегляд рішення, ще під час судового розгляду.

З цього також випливає, що лист №23/11/04-002 від 23.11.2004 р. є саме новим доказом, подання якого не може бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Отже, суди обґрунтовано відмовили у задоволенні заяви про перегляд рішення у даній справі за нововиявленими обставинами.

Відповідно до ст. 111-5 ГПК України касаційна інстанція використовує процесуальні права суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення у рішенні або постанові господарського суду.

Відповідно до ст. 111-7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до переоцінки доказів та необхідності додаткового встановлення обставин справи.

З огляду на викладене вище, підстав для зміни або скасування постановлених у справі ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13, 112, 114 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.02.2015 р. та ухвалу Господарського суду міста Києва від 24.12.2014 р. у справі №910/22121/13 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова